Гаррі Поттер і смертельні реліквії

старих меблів, поламаних скринь, старих книжок, мантій та іншого незрозумілого мотлоху і

крикнув:

— Десендо!

Стіна захиталася й повалилася прямо на сусідній прохід, у якому стояв Рон.

— Роне! — заволав Гаррі, а десь неподалік заверещала невидима йому Герміона. Гаррі

почув, як усі ті незліченні предмети падають на підлогу з другого боку хиткої стіни, крикнув: —

Фініте! — і все стабілізувалося.

— Стій! — крикнув Мелфой, зупиняючи Кребову руку, коли той намірився повторити

закляття. — Якщо ти, блін, тут усе розтрощиш, то назавжди поховаєш і ту діадему!

— А яка різниця? — не зрозумів Креб, вириваючи руку. — Темному Лорду потрібен

Поттер, а кому треба та діводема?

* Поттер прийшов сюди по неї, — Мелфой ледве приховував роздратування тупістю

напарника, — а це означає...

* "Це означає"? — Креб з неприхованою люттю втупився в Мелфоя. — Мені, блін,

плювати, що це означає і що ти думаєш! Кароче, я більше не виконую твоїх наказів, Драко. Тобі

й твоєму старому гаплик.

* Гаррі? — знову закричав Рон за стіною мотлоху. — Що там таке?

— Гаррі, — перекривив його Креб, — Що там... стій, Поттер! Круціо!

Гаррі метнувся по тіару. Кребове закляття в нього не влучило, але зачепило кам’яне

погруддя, підкинувши його вгору. Діадема злетіла й зникла з очей, впавши на гору різних речей.