Гаррі Поттер і смертельні реліквії

повнилося тріумфом — вони спіймали хлопця.

Так голосно бахнуло, що Гаррі знов опинився там, де був насправді. Збитий з пантелику,

він підняв чарівну паличку, але відьма вже падала лицем униз. Вона з такою силою гепнулась об

підлогу, що аж задзеленчало скло в книжкових шафах.

— Я ще нікого не приголомшувала, хіба що на заняттях ДА, — з інтересом сказала Луна.

— Значно більше шуму, ніж я припускала.

І справді, стеля над ними затремтіла. Швидких кроків за дверима, що вели до спалень,

ставало більше. Лунине закляття побудило рейвенкловців нагорі.

— Луно, де ти? Мені треба сховатися під плащ!

Прямо з повітря виникла Лунина нога. Він підбіг до неї, й вона ледве встигла накинути на

нього плащ, як двері відчинились, і ціла юрба рейвенкловців у нічних сорочках і піжамах

заповнила вітальню. Почулися охкання й здивовані вигуки, коли вони побачили на підлозі

непритомну Алекту. Поволі вони оточили її широким колом, неначе дику звірюку, яка щомиті

може очуняти й кинутися на них. Якийсь відважний маленький першокласник рвонув до неї і

штурхнув ногою в спину.

* Думаю, вона вмерла! — захоплено вигукнув він.

* Ой, дивись, — радісно прошепотіла Луна, коли рейвенкловці зусібіч оточили Алекту. —

Вони такі раді!

— Ага... чудово...

Гаррі заплющив очі і, поки сіпався шрам, вирішив знову провалитись у Волдемортів