Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— А чутки, що його періодично бачать за кордоном? — запитав Лі.

— А кому б не хотілося перепочити після такої тяжкої роботи, як у нього? — відповів

питанням на питання Фред. — Головне, народ, не заколисуйте себе цими чутками, не створюйте

фальшивої атмосфери безпеки, вважаючи, що він десь за межами країни. Може, це й так, а

може й ні, та незаперечно те, що він, якщо захоче, пересувається швидше, ніж Северус Снейп,

побачивши шампунь для волосся, тому, плануючи ризиковані акції, не розраховуйте, що він

буде десь далеко. Я ніколи не думав, що з моїх уст таке прозвучить, але — безпека насамперед!

— Дуже тобі дякую за мудрі слова, Рапіро, — сказав Лі. — Шановні слухачі, на цьому

закінчується черговий випуск програми "Поттерварта". Ми ще не знаємо, коли знову вдасться

вийти в ефір, але не сумнівайтеся, що ми до вас ще повернемось. Крутіть і далі ручки

настройки. Наш наступний пароль буде "Дикозор". Бережіть одне одного і не втрачайте віри. На

добраніч.

Кругла шкала радіоприймача закрутилася, а лампочки, що освітлювали панель настройки,

згасли. Гаррі, Рон і Герміона сяяли від щастя. Знайомі приязні голоси, щойно ними почуті,

подіяли наче потужний тонізуючий засіб. Гаррі вже так звик до ізольованості, що майже забув

про існування людей, які чинять опір Волдемортові. Це було мовби прокинутись після довгого

сну.

* Добре, га? — радісно запитав Рон.

* Класно, — відповів Гаррі.

* Вони такі відважні, — захоплено зітхнула Герміона. — Якби їх знайшли...