Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Кінґслі! — заволав Рон.

— Та знаємо! — цитьнула на нього Герміона.

— Маґли й досі нічого не знають про джерело їхніх нещасть, численних втрат і невимовних

страждань, — повідомив Кінґслі. — Однак до нас доходять зворушливі й натхненні розповіді

про чаклунів і чарівниць, які ризикують життям, захищаючи своїх друзів та сусідів-маґлів, хоч

ті часто й гадки про це не мають. Я хотів би закликати всіх наших слухачів наслідувати цей

приклад, можливо, захищаючи закляттями-оберегами маґлівські помешкання, розташовані на

вашій вулиці. Завдяки цим простеньким заходам можна буде зберегти не одне невинне життя.

* А що б ти сказав, Рояле, тим слухачам, які скажуть, що в ці небезпечні часи треба

керуватися принципом "чаклуни насамперед"? — запитав Лі.

* Я сказав би, що від "чаклунів насамперед" один маленький крок до "чистокровних

насамперед", а тоді й до "смертежерів", — відповів Кінґслі. — Ми ж усі люди, чи як? Кожне

людське життя однаково цінне й варте рятунку.

— Чудові слова, Рояле, я голосуватиму за тебе на посаду міністра магії, якщо цей хаос

колись закінчиться, — сказав Лі. — А зараз перед мікрофоном Ромул з його популярною

рубрикою "Поттерові друзі".

— Дякую, Річко, — пролунав ще один дуже знайомий голос. Рон хотів щось сказати, але

Герміона випередила його своїм шепотом.

* Ми знаємо, що це Люпин!

* Ромуле, чи ти й далі, як і завжди, коли з’являєшся в цій програмі, стверджуєш, що