Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Та хіба ти не бачиш? Усе збігається...

— Ні, не збігається, — заперечила вона. — Не збігається, Гаррі, ти просто захопився. Будь

ласка, — додала вона, — будь ласка, подумай і дай мені відповідь на таке: якби Смертельні

реліквії справді існували і Дамблдор про них знав, знав про те, що той, хто ними всіма

заволодіє, стане володарем Смерті... Гаррі, чому ж тоді він тобі про все це не сказав? Чому?

Його відповідь не забарилася.

— Герміоно, ти ж сама це вже пояснювала! Бо їх треба знайти самому! Це ж Пошук!

— Та я сказала тільки, щоб переконати тебе відвідати Лавґудів! — роздратовано

вигукнула Герміона. — Я й сама не вірила!

Гаррі не звернув уваги.

* Дамблдор завжди давав мені змогу до всього доходити самому. Дозволяв мені

випробовувати власну силу, ризикувати. Це все якраз у його стилі.

* Гаррі, це ж не забава, не експеримент! Це щось дуже справжнє, а Дамблдор дав тобі

чіткі інструкції: знайти і знищити горокракси! Цей символ нічого не означає, забудь про

Смертельні реліквії, нам не можна збиватися на манівці...

Гаррі її майже не слухав. Знову й знову крутив у пальцях снича, сподіваючись, що той

якось відкриється — і він продемонструє воскресальний камінь, доведе Герміоні, що не

помилявся, що Смертельні реліквії існують.

Вона з надією подивилася на Рона.

— Ти ж теж у це не віриш, правда?