Гаррі Поттер і смертельні реліквії

цінував. Гаррі чомусь пов’язував незадовільну якість видінь з пошкодженням своєї чарівної

палички, неначе нова тернова паличка була винна, що він не бачить так чітко, як раніше, що

діється у Волдемортовій свідомості.

Тижні повзли, і Гаррі не міг не помітити, навіть крізь свою самозаглибленість, що Рон

помалу перебирає ініціативу. Може, вирішив надолужити згаяне за час своєї відсутності, а, може,

апатичність Гаррі пробудила в ньому приспані задатки лідера, та саме Рон тепер підштовхував і

закликав друзів до дій.

— Залишилося три горокракси, — невтомно повторював він. — Потрібен план дій! Де ми

ще не шукали? Ану, пройдімося ще раз. Сиротинець...

Алея Діаґон, Гоґвортс, будинок Редлів, "Борджин і Беркс", Албанія — Рон з Герміоною

знову й знову прокручували в уяві всі ті місця, де, як їм було відомо, жив, працював, перебував

чи скоював убивства Том Редл. Гаррі долучався лише для того, щоб Герміона йому не докучала.

Він із задоволенням посидів би в тиші, намагаючись проникнути у Волдемортові думки, щоб

з’ясувати щось про бузинову паличку, однак Рон наполягав, що їм треба побувати в

найнеймовірніших місцях — тільки для того, не сумнівався Гаррі, щоб не засиджуватися на

місці.

— Усе може бути, — відповідав на закиди Рон. — Верхній Флеґлі — чаклунське село, він

міг там жити. Треба побувати там і самим усе рознюхати.

Під час цих періодичних вилазок на чаклунську територію їм траплялося бачити хапунів.

* Деякі з них нічим не кращі за смертежерів, — казав Рон. — Ті, на яких я нарвався,