цілував його й ледь не ковтав, проте холодний метал не піддавався...
От-от мало світати, коли він раптом згадав про Луну, що самотньо сиділа в камері
Азкабану, оточена дементорами, і йому стало страшенно соромно за себе. У гарячкових
роздумах про реліквії він геть забув про неї. Якби ж її можна було врятувати! Проте дементори у
таких великих кількостях були практично нездоланні. Думка про дементорів нагадала, що він ще
не пробував терновою чарівною паличкою вичаклувати патронуса... зранку треба буде
спробувати...
Якби ж можна було якось дістати кращу чарівну паличку...
І його знову охопило палке бажання здобути бузинову паличку, паличку Смерті,
нездоланну і всемогутню...
Уранці вони склали намет і рушили далі під акомпанемент страшенної зливи. Дощ
переслідував їх до узбережжя, де вони увечері поставили намет, і лив цілісінький тиждень,
погіршуючи Гаррі настрій, і так похмурий від розкислих безрадісних пейзажів. Він міг думати
тільки про Смертельні реліквії. Так, наче в ньому всередині палало полум’я, яке ні відверта
Герміонина невіра, ні вперті Ронові сумніви погасити не могли. Та що палкіша була його жага
до реліквій, то менше радості в ньому лишалося. Він звинувачував Рона й Герміону — їхня
непохитна байдужість впливала на його настрій ще гірше, ніж безжальний дощ, проте ніщо не
могло похитнути його впевненості — вона була непохитна. Віра в реліквії і прагнення їх
роздобути так захопили Гаррі, що він почувався відірваним від друзів та їхньої одержимості
горокраксами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррі Поттер і смертельні реліквії» автора Ролінґ Дж. К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 450. Приємного читання.
TextBook