Гаррі Поттер і смертельні реліквії

нього насилали".

І тут він аж зойкнув, коли пригадав...

— Цей плащ був у Дамблдора тієї ночі, коли загинули мої батьки!

Його голос затремтів, і Гаррі відчув, як кров ударила в лице, та його це не обходило.

— Моя мама сказала Сіріусові, що Дамблдор позичив плаща! То он навіщо! Він хотів його

обстежити, бо думав, що це третя реліквія! Іґнотус Певерел похований у Ґодриковій Долині... —

Гаррі, немов сліпий, ходив по колу в наметі; він відчував, як перед ним відкриваються нові

горизонти істини. — Він мій предок! Я походжу від молодшого брата! Усе збігається!

Він відчував, що у своїй вірі в реліквії озброєний тепер упевненістю, немовби сама думка

про оволодіння ними надавала йому захист. Повернувся до друзів, охоплений радістю.

* Гаррі, — знову сказала Герміона, проте він не почув, бо розв’язував тремтячими

пальцями капшучок, що висів у нього на шиї.

* Прочитай, — він упхнув їй у руку маминого листа. — Прочитай! Плащ був у

Дамблдора, Герміоно! Для чого ще він би його брав? Йому плащ не був потрібен, бо він умів

вичаклувати таке потужне закляття "Розілюзнення", що ставав невидимий без плаща!

Щось упало на підлогу й закотилося, виблискуючи, під крісло. Це, виймаючи листа, він

випадково витяг з капшучка снича. Нахилився по нього, і тут щойно виявлене джерельце

неймовірних прозрінь наділило його новим дарунком. Здивування й шок вибухнули в ньому так

потужно, що він аж закричав.

* ВІН ТУТ! Він залишив мені перстень... він у сничі!