Гаррі Поттер і смертельні реліквії

негайно його позбутися, невже ви не знаєте, що він може вибухнути від найменшого дотику?

* Зім’яторогий хропач, — проказав Ксенофілій дуже чітко, з упертим виразом обличчя, —

це сором’язлива й дуже чародійна істота, а його ріг...

* Містере Лавґуд, я впізнала рифлені мітки біля основи, це ріг різкопроривця, і він

страшенно небезпечний... я не знаю, де ви його взяли...

* Купив, — безапеляційно заявив Ксенофілій, — два тижні тому, у дуже приємного

молодого чаклуна, котрий знав про моє захоплення рідкісними хропачами. Це мій Різдвяний

дарунок Луні. Так отож, — знову звернувся він до Гаррі, — що тебе сюди привело, містере

Поттер?

* Нам потрібна допомога, — сказав Гаррі перш, ніж Герміона встигла розкрити рота.

* Ага, — буркнув Ксенофілій. — Допомога. Гм. — Його нормальне око знову вп’ялося у

шрам Гаррі. Він був нажаханий і водночас наче загіпнотизований. — Так. Річ у тім... що

допомагати Гаррі Поттеру... доволі небезпечно...

* А хіба це не ви закликаєте всіх допомагати Гаррі? — здивувався Рон. — В оцьому

вашому журналі?

Ксенофілій глипнув на друкарський верстат, що гуркотів і бряжчав під скатертиною.

* Е-е... так, я висловлював таку точку зору. Проте...

* ...то все для інших, а не для вас особисто? — перебив його Рон.

Ксенофілій нічого не відповів. Він постійно ковтав слину, очі його бігали від гостя до

гостя. Гаррі відчував, що в ньому відбувається болісна внутрішня боротьба.