Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Що ви, Бетті, я не розкриватиму всіх таємниць, доки люди не придбають книжки! —

сміється Скітер. — Але можу пообіцяти, що всіх, хто й далі вважає Дамблдора білим і

пухнастим, мов його борода, чекає гірке розчарування! Скажімо, всі чули, як він обурюється

Відомо-Ким, і ніхто й припустити не міг, що замолоду він і сам розважався темними мистецтвами!

І хоч на старість він постійно закликав до терпимості, в юності він аж ніяк не був терпимий! Так,

минуле в Албуса Дамблдора надзвичайно темне, вже не кажучи про його вельми сумнівну

родину, згадок про яку він завжди старанно уникав.

Я запитую, чи Скітер має на увазі Дамблдорового брата Еберфорса, чиє засудження

Чарверсудом за зловживання магією викликало невеличкий скандал п’ятнадцять років тому.

— Ой, та Еберфорс — це тільки верхівка купи гною, — сміється Скітер. — Ні-ні, я пишу

про значно гірші речі, ніж братова любов до видозмінення кіз, гірші навіть, ніж його батько-

маґлобій... зрештою, Дамблдор жодного з них не зумів угамувати, і їх обох засудив Чарверсуд. Ні,

мене якраз заінтригували його мати й сестра, і трохи покопавшись, я виявила там ціле кубло

мерзоти... але, як я вже казала, детальніше ви про все дізнаєтесь, прочитавши розділи з

дев’ятого по дванадцятий. Я скажу одне — немає нічого дивного, що Дамблдор ніколи не

розповідав, як йому зламали носа.

Якщо заплющити очі на всі ці родинні "скелети в шафі", невже Скітер заперечить блискучі

магічні відкриття, здійснені Дамблдором?

— Він мав голову на в’язах, — визнає вона, — хоч нині багато хто сумнівається, чи саме його

заслуга в усіх приписаних йому досягненнях. Так, у шістнадцятому розділі моєї книжки Айвор