Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Гаррі не знав, де взялася в ньому лють, але вона підняла його на ноги. Люпин дивився на

Гаррі так, наче той його вдарив.

* Якщо новий режим вважає маґлородців недостойними, — сказав Гаррі, — то що він

зробить з напіввовкулакою, чий батько — член Ордену? Мій тато загинув, захищаючи мене й

маму, а ти чомусь вважаєш, що він би тобі порадив покинути рідну дитину й податися з нами на

пошуки пригод?

* Та як... як ти смієш? — процідив Люпин. — Ідеться не про прагнення... небезпек чи

особистої слави... як ти смієш навіть думати...

— Ти, мабуть, вважаєш себе відчайдушним сміливцем, — урвав його Гаррі. — Хочеш

зіграти роль Сіріуса...

* Не треба, Гаррі! — благала Герміона, але Гаррі не зводив лютого погляду з посинілого

Люпинового лиця.

* Я сам собі не вірю, — не вгавав Гаррі. — Людина, що навчила мене боротися з

дементорами — боягуз!

Люпин так стрімко вихопив чарівну паличку, що Гаррі не встиг сягнути по свою. Голосно

бахнуло — і він полетів спиною назад, наче хтось його нокаутував. Гахнувся об стіну й сповз на

підлогу, встигнувши тільки побачити, як майнув і зник за дверима край Люпинового плаща.

* Ремусе, Ремусе, вернися! — гукнула Герміона, проте Люпин не відповів. За мить вони

почули, як грюкнули вхідні двері.

* Гаррі! — застогнала Герміона. — Як ти міг?