Гаррі Поттер і смертельні реліквії

собі і дуже про це шкодую.

— Ясно, — сказав Гаррі, — і тепер ти хочеш покинути її з дитиною й утекти з нами?

Люпин зірвався на ноги, перекинувши стільця; він глянув на них таким лютим поглядом,

що Гаррі вперше побачив у його людському обличчі тінь вовчої подоби.

— Невже ви не розумієте, що я накоїв зі своєю дружиною і зі своєю ще не народженою

дитиною? Я не мав права з нею одружуватись, я зробив з неї парію!

Люпин віджбурнув ногою перекинутого стільця.

— Ви мене досі бачили тільки серед членів Ордену або під опікою Дамблдора в Гоґвортсі!

Ви не уявляєте, як більшість чаклунської спільноти ставиться до таких, як я! Коли про мою ваду

довідуються, то й розмовляти зі мною не хочуть! Невже ви не бачите, що я накоїв? Навіть її

власна родина обурена нашим одруженням! Які батьки хотіли б, щоб їхня єдина дочка виходила

заміж за вовкулаку? А дитина... дитина...

Люпин почав рвати на собі волосся й мав напівбожевільний вигляд.

* Такі як ми, зазвичай, не розмножуються! Дитина вдасться в мене, я переконаний... Як я

зможу сам собі пробачити, якщо я свідомо йшов на ризик передати свою хворобу невинній

дитині? А якщо якимось дивом вона й не буде така, як я, то все одно для неї буде в сто разів

краще взагалі не мати батька, ніж його все життя соромитися!

* Ремусе! — прошепотіла Герміона зі слізьми на очах. — Не кажи так... чого б це дитина

тебе соромилась?

* Ох, не знаю, Герміоно, — втрутився Гаррі. — Я б його, наприклад, соромився.