Гаррі Поттер і напівкровний принц

— У твоїх тітки й дядька, — пояснив Рон. — А потім ми вирушимо з тобою, куди

завгодно.

— Ні... — рішуче заперечив Гаррі; він на це не розраховував, він хотів дати їм зрозуміти,

що в цю надзвичайно небезпечну мандрівку вирушить сам.

— Ти нам якось казав, — тихенько нагадала Герміона, — що є ще час повернутися назад,

якщо ми забажаємо. Ми ж мали цей час, правда?

— Ми будемо з тобою, хоч би там що, — додав Рон. — Але ти, старий, повинен ще

заскочити до моїх батьків, перш ніж кудись вирушати, навіть у долину Ґодрика.

— Чому?

— Весілля у Білла й Флер. Забув?

Гаррі вражено на нього глянув; думка, що й далі можуть існувати такі нормальні явища, як

весілля, здавалася неймовірною, але прекрасною.

— Так, весілля пропускати не можна, — сказав він зрештою.

Його рука мимоволі стисла фальшивий горокракс. Незважаючи ні на що — ні на темний і

непевний шлях, що лежав у нього попереду, ні на вирішальну зустріч з Волдемортом, яка, він це

знав, неодмінно настане за місяць, рік, чи за десять років, серце в Гаррі затріпотіло від думки,

що він насолодиться разом з Роном і Герміоною ще одним, останнім золотим днем спокою.

Document Outline

Джоан К. Ролінґ