Гаррі Поттер і напівкровний принц

відповів Гаррі й несподівано навіть для себе усміхнувся.

— Хлопче... навіть Дамблдор не повернеться з...

— А я й не стверджую, що повернеться. Вам цього не зрозуміти. Але я нічого не скажу.

Скрімджер повагався, а тоді сказав тоном, на його думку, вельми делікатним:

— Гаррі, міністерство готове тобі запропонувати всі можливі види захисту. Я охоче надам

у твоє розпорядження кількох своїх аврорів...

Гаррі розсміявся.

— Волдеморт хоче мене вбити, й аврори його не зупинять. Тому дякую вам за пропозицію,

але мені нічого не треба.

— Отже, — холодним голосом промовив Скрімджер, — прохання, з яким я звернувся до

тебе на Різдво...

— Яке прохання? А... щоб я на весь світ розхвалював вашу чудову роботу, щоб...

—.. .щоб піднести людям дух! — зірвався Скрімджер. Гаррі кинув на нього довгий погляд.

— А Стена Шанпайка вже випустили?

Скрімджер огидно побагровів, дуже нагадуючи дядька Вернона.

— Я бачу. Що ти...

— ...відданий душею й тілом Дамблдорові, — додав Гаррі. — Саме так.

Скрімджер ще якусь мить дивився на нього, а тоді відвернувся й, більше нічого не кажучи,

пошкутильгав геть. Гаррі бачив, що й Персі, і вся міністерська делегація чекають на свого

керівника, боязко поглядаючи на ридаючого Геґріда й на Ґропа, які й досі не вставали зі своїх