Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Дуже цікаве запитання, Гаррі. Думаю, що ні. Мені здається, Волдеморта зараз так

засмоктало зло, а ці дорогоцінні частки його самого так довго вже існували самі собою,

відокремлено, що він уже не відчуває все так, як ми. Можливо, коли настане смертельна мить,

він усвідомить свою втрату... але він, скажімо, не знав про знищення щоденника, поки не

витиснув цю інформацію з Луціуса Мелфоя. Коли Волдеморт виявив, що понівечений щоденник

цілком втратив свою силу, то його гнів, як мені казали, був просто страшний.

— А я думав, що він сам зажадав, щоб Луціус Мелфой нишком проніс щоденник у

Гоґвортс.

— Так воно й було багато років тому, коли він ще був упевнений, що зможе створити

більше горокраксів, та все ж таки Луціус мав чекати на Волдемортів дозвіл. Він його так і не

отримав, бо Волдеморт зник невдовзі після того, як віддав йому щоденника. Безперечно, він

вважав, що Луціус не насмілиться щось учинити з горокраксом, а тільки його оберігатиме, але

він занадто покладався на Луціусів страх перед ним — його володарем, який пропав на багато

років і якого Луціус вважав мертвим. Луціус, я впевнений, не знав, чим насправді був той

щоденник. Волдеморт, я так розумію, сказав йому, що щоденник допоможе проникнути в

Таємну кімнату, бо на нього накладено хитромудрі закляття. Якби ж то Луціус знав, що в його

руках опинилася частка душі його володаря, то він, безперечно, ставився б до щоденника значно

шанобливіше. .. але натомість він поспішив здійснити давній задум заради власних потреб:

підкидаючи щоденника дочці Артура Візлі, він сподівався одним махом зганьбити самого

Артура, викинути з Гоґвортсу мене й водночас позбутися дуже небезпечної для себе речі. Ой,