Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Тепер не зводитиму з нього очей, — твердо заявив він. — І як побачу, що він десь

зачаївся, а Креб і Ґойл стоять на сторожі, — зразу накину плаща-невидимку й довідаюся, що він

там ро...

Гаррі замовк, бо до спальні увійшов Невіл, від якого тхнуло смаленою тканиною, й почав

нишпорити у своїй валізі у пошуках нових штанів.

Попри всю свою рішучість упіймати Мелфоя на гарячому, Гаррі наступні кілька тижнів не

міг похвалитися жодними успіхами. Хоч він постійно пильнував за його переміщенням на карті,

інколи для цього зайвий раз на перервах відвідуючи туалет, та ні разу так і не помітив Мелфоя в

якомусь підозрілому місці. Зате звернув увагу, що Креб і Ґойл частіше, ніж звичайно, блукали

по замку самі, часом надовго зупиняючись у безлюдних коридорах, але тоді Мелфоя не тільки

не було поруч з ними, його взагалі не можна було розшукати на карті. Це було найзагадковіше.

Гаррі навіть думав, чи не зникає Мелфой з території школи. Але як він міг таке робити,

враховуючи небувалі заходи безпеки, вжиті в замку? Отож Гаррі припускав, що губить Мелфоя

серед сотень інших чорних цяточок, які снують по карті. А те, що Мелфой, Креб і Ґойл

починали ходити кожен своїм шляхом, тоді як раніше ця трійця була нерозлучна, то з віком таке

буває — Рон і Герміона живий доказ цього, сумно міркував Гаррі.

Хоч лютий невдовзі мав змінитися березнем, погода змін не зазнала, тільки до вологості

тепер додався ще й вітер. Загальне обурення учнів викликало повідомлення на дошках

оголошень у всіх вітальнях, що наступні відвідини Гоґсміда скасовуються.

Рон був розлючений.