Гаррі Поттер і напівкровний принц

Хвилин за п’ять вони вже залазили в отвір за портретом.

— То ти поясниш мені, що ми робимо? — спитав захеканий Рон.

— Сюди, — відповів Гаррі і через усю вітальню покрокував до дверей, за якими були

сходи до хлопчачих спалень.

Їхня спальня, як і сподівався Гаррі, була порожня. Він відкрив свою валізу й почав у ній

нишпорити, а Рон нетерпляче за ним стежив.

— Гаррі...

— Мелфой використовує Креба й Ґойла як шпигунів. Він щойно сварився з Кребом. Я

хочу знати... ага.

Гаррі знайшов його, цей акуратно складений квадратик на перший погляд чистого

пергаменту, розгладив, а тоді легенько вдарив кінчиком чарівної палички.

— Урочисто присягаю не затівати нічого доброго... які Мелфой, між іншим.

На поверхні пергаменту відразу з’явилася Карта Мародера. Це був детальний план

кожнісінького поверху замку, на якому рухалися крихітні чорні цяточки з написами, що

позначали всіх мешканців замку.

— Допоможи мені знайти Мелфоя, — наполегливо попросив Гаррі.

Він розклав карту на ліжку, вони з Роном нахилилися над нею й почали шукати.

— Ось! — показав Рон за одну-дві хвилини. — Він у слизеринській вітальні, дивись... там

Паркінсон, Забіні, Креб і Ґойл...

Гаррі був розчарований, але рішучості не втрачав.