Гаррі Поттер і напівкровний принц

професор Флитвік, намагаючись розставити по місцях кількох рейвенкловців, які пхалися

наперед, пройшов повз професорку Спраут, яка шикувала своїх гафелпафців рядочком, і,

нарешті, ухилившись від Ерні Макмілана, зумів стати з самого краю натовпу, прямісінько за

спиною в Мелфоя. Той, скориставшись сум’яттям, знову сперечався з Кребом, який з бунтівним

виглядом стояв перед ним рівно за півтора метри.

— Я не знаю, як задовго, врубався? — визвірився на нього Мелфой, не підозрюючи, що

Гаррі стоїть у нього за спиною. — Карочє, воно виходить довше, ніж я думав.

Креб було роззявив рота, але Мелфой, здається, здогадався, що той хотів казати.

— Слухай, Креб, не твоє собаче діло, що я роблю. Карочє, ви з Ґойлом виконуйте, що вам

наказано, і далі за всім простежте!

— Якби я хотів, щоб мої друзі за всім простежили, то пояснив би їм свій задум, — сказав

Гаррі неголосно, але так, щоб Мелфой почув.

Мелфой крутнувся на місці, його рука метнулася по чарівну паличку, але саме тієї миті

вихователі гуртожитків вигукнули:

— Тиша! — і все стихло. Мелфой поволі відвернувся від Гаррі.

— Дякую, — сказав Твайкрос. — А зараз...

Він махнув чарівною паличкою. Перед кожним учнем на підлозі з’явилися старовинні

дерев’яні обручі.

— Для явлення найважливіші три речі або три “М”! —сказав Твайкрос. — Місце,

мужність і мудрість!