Гаррі Поттер і напівкровний принц

йому теж не підсунув нишком шлунковий камінь.

— Це виглядало б підозріло, якби ми так зробили обидва! — роздратувався Гаррі. — Я ж

мусив його якось піддобрити, щоб потім запитати про Волдеморта? Ой, та заспокойся! —

обурився він, коли Рон здригнувся, почувши це ім’я.

Розлючений невдачею і ставленням до нього Рона й Герміони, наступні кілька днів Гаррі

обмірковував, як йому далі бути зі Слизорогом. Вирішив якийсь час Слизорога не турбувати,

щоб той подумав, ніби він уже й забув про горокракси; найкраще було, поза сумнівом, приспати

його пильність, щоб Слизорогові здалося, буцімто небезпека минула, а вже потім поновити

спробу.

Гаррі більше не розпитував Слизорога, тож учитель настійок знову почав ставитися до

нього приязно, як і перед тим, а ту прикру розмову взагалі, здається, викинув з голови. Гаррі

очікував запрошення на чергові професорові сходини, маючи цього разу твердий намір їх

відвідати, навіть якщо доведеться переносити тренування з квідичу. Та, на жаль, так і не

дочекався. Гаррі розпитав Герміону й Джіні: дівчата теж не отримували запрошень, утім, їх не

отримав ніхто. Гаррі було цікаво, чи не означає це, що Слизоріг далеко не такий забудькуватий,

як здавалося, і що він твердо вирішив не давати Гаррі ані найменшої нагоди себе порозпитувати.

Тим часом гоґвортська бібліотека вперше за весь час не виправдала Герміониних

сподівань. Це її так вразило, що вона навіть забула про свою злість на Гаррі за його витівку зі

шлунковим каменем.

— Я ніде не знайшла пояснення, що таке горокракси! — обурено заявила вона. — Нема