Гаррі Поттер і напівкровний принц

вигукнув Слизоріг, перш ніж Гаррі встиг щось відповісти. — Такий схожий на маму! Вона теж

мала інтуїцію до зіллєваріння. Немає сумніву, що це йому дісталося в спадок від Лілі... Так,

Гаррі, так, якщо в тебе під рукою безоарів камінь, то цього цілком достатньо... хоч ці камінці

діють не на все та ще й доволі рідкісні, тому все одно варто знати, як змішувати протиотруту...

Єдиною особою в класі, що лютувала більше за Герміону, був Мелфой. Він, на превелику

втіху Гаррі, розлив на себе щось схоже на котяче блювотиння. Пролунав дзвоник, і ніхто з них

так і не встиг висловити обурення, що Гаррі, не вдаривши пальцем об палець, знову найкращий.

— Збирайте речі! — повідомив Слизоріг. — А Ґрифіндору додаткові десять очок за

вишукане зухвальство!

Хихикаючи собі під ніс, професор перевальцем подався до свого письмового стола біля

дверей.

Гаррі відверто затягував час, поволеньки складаючи сумку. Ні Рон, ані Герміона не

побажали йому успіхів, виходячи з класу — обоє були роздратовані. Нарешті в класі не

залишилося нікого, крім Гаррі й Слизорога.

— Поквапся, Гаррі, спізнишся на наступний урок, — доброзичливо порадив Слизоріг,

заклацуючи золоті застібки свого портфеля з драконячої шкіри.

— Пане професоре, — звернувся до нього Гаррі, сам собі нагадуючи Волдеморта, — я

хотів щось вас запитати.

— Ну то питай, дорогенький, питай скоріше...

— Пане професоре, мені цікаво, що ви знаєте про... про горокракси?