Гаррі Поттер і напівкровний принц

успіхи! Блез... що ти мені приготував?

Слизоріг поволі йшов по класу, оцінюючи різні протиотрути. Ніхто не встиг упоратися з

завданням, хоч Герміона, поки Слизоріг ішов до неї, ще намагалася додати у свою пляшечку

якісь додаткові складники. Рон уже й не намагався рятувати становище, просто уникав

смердючих випарів, що струменіли з його казанка. Гаррі стояв і чекав, стискаючи безоарів

камінець у спітнілій долоні.

Слизоріг підійшов до їхнього столу насамкінець. Понюхав вариво в Ерні, скривився,

ступив до Рона. Від Ронового казанка він відсахнувся, ледь не виблювавши.

— А ти, Гаррі? — спитав. — Що ти мені покажеш? Гаррі простяг руку з безоаром на

долоні.

Слизоріг цілих десять секунд невідривно дивився на нього. Гаррі вже було подумав, що

професор зараз на нього накричить. Але Слизоріг закинув назад голову й вибухнув реготом.

— Ну, ти й зухвалець, хлопче! — загорлав він, забираючи безоарів камінь і високо його

піднімаючи, щоб усі бачили. — Ох, ти такий самий, як твоя мама... ну, що я можу сказати...

безоарів, або шлунковий, камінь і справді діє як протиотрута на всі ці отрути!

Герміона, з мокрим від поту лицем і з сажею на носі, аж посиніла зі злості. її незакінчена

протиотрута, що складалася з п’ятдесяти двох речовин, серед яких було й пасмо її власного

волосся, ліниво булькала за спиною Слизорога, а той не звертав уваги ні на кого, крім Гаррі.

— І ти, Гаррі, хочеш сказати, що сам згадав про безоар? —процідила крізь зуби Герміона.

— Ось що значить самобутній дух, який і потрібен справжньому зіллєвару! — радісно