Гаррі Поттер і напівкровний принц

кожному уроці настійок її хтось там перевершував. Вона вже розливала загадковим чином

розділені складники своєї отрути по десяти кришталевих пляшечках. Вже й не сподіваючись на

підказку, а щоб просто сховатися від цього видовиська, Гаррі нахилився над підручником

Напівкровного Принца й сердито перегорнув кілька сторінок.

І там було речення, накарлюкане просто поверх довжелезного переліку протиотрут.

“Просто запхати їм в горлянки безоар”.

Гаррі якусь мить дивився на ці слова. Здається, колись він уже чув про безоари. Чи не

згадував про них Снейп ще на найпершому уроці настійок? “Камінчик з цапиного шлунка, який

рятує від більшості отрут”.

Це не розв’язувало Ґолпелотової проблеми, і якби в них і далі викладав Снейп, то Гаррі на

це не зважився б, але зараз настала мить для відчайдушних дій. Він поспішив до шафи з

запасами й почав там нишпорити поміж рогами єдинорогів та поплутаними клубками трав;

нарешті на самому споді знайшов маленьку картонну коробочку, на якій було нашкрябане слово

“Безоари”.

Він відкрив коробочку саме тоді, як Слизоріг оголосив:

— Залишилося дві хвилини!

В коробочці було з півдесятка засохлих коричневих предметів, більше схожих на висушені

нирки, ніж на камінчики. Гаррі схопив один, поклав коробочку назад у шафу й швидко

повернувся до свого казанка.

— Час... ВИЧЕРПАНО! —добродушно оголосив Слизоріг. — Зараз побачимо, які у вас