Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Дамблдоре, я не розумію — невже хлопець зробить це краще за тебе?

— Фінеасе, я й не чекав, що ти зрозумієш, — відповів Дамблдор, а Фоукс знову скрикнув

неголосно й мелодійно.

— РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ —

Сюрпризи на день народження

Наступного дня Гаррі розповів Ронові й Герміоні про завдання, яке йому дав Дамблдор.

Щоправда, розповідав кожному окремо, бо Герміона й далі відмовлялася перебувати поруч з

Роном довше, ніж потрібно, щоб зміряти його зневажливим поглядом.

Рон вважав, що Гаррі взагалі не матиме зі Слизорогом жодних проблем.

— Він тебе любить, — пояснив він за сніданком, розмахуючи виделкою з наколотим

шматком яєчні, — і ні в чому тобі не відмовить. Хіба можна відмовити принцикові настійок?

Затримайся сьогодні після уроку й запитай його.

Проте Герміоні завдання легким не здавалося.

— Він за всяку ціну хоче приховати, що було насправді, якщо навіть Дамблдор не зміг

витиснути з нього правди, — стиха припустила Герміона, коли вони на перерві стояли на

безлюдному засніженому подвір’ї. — Горокракси... Горокракси... не чула про таке...

— І ти не чула?

Гаррі був розчарований; він сподівався, що Герміона йому пояснить, що таке ті

горокракси.

— Це, мабуть, з найвищого рівня темної магії, бо чого ж Волдеморт хотів про них знати?