Гаррі Поттер і напівкровний принц

краще, бо демонструє той факт, що справжня пам’ять і далі існує попри всі ці поверхові

видозміни.

І ось, Гаррі, я вперше даю тобі домашнє завдання. Треба буде переконати професора

Слизорога поділитися справжніми спогадами, бо ця інформація, безсумнівно, матиме для нас

визначальне значення.

Гаррі не зводив з директора погляду.

— Але ж, пане директоре, — якомога шанобливіше сказав він, — навіщо вам я... ви

можете скористатися виманологією... чи сироваткою правди...

— Професор Слизоріг — надзвичайно талановитий чаклун, він буде до всього готовий, —

пояснив Дамблдор. — Він володіє блокологією незрівнянно краще за бідолашного Морфіна

Ґонта, і після того, як я його примусив поділитися зі мною цією пародією на спогади, він,

скоріше за все, постійно носить з собою протидію до сироватки правди.

Думаю, силою витискати правду з професора Слизорога безглуздо — я не хотів би, щоб

він покинув Гоґвортс. Проте в нього теж є слабкі місця, як і в кожного з нас, і я переконаний, що

саме ти зумієш зламати його опір. Гаррі, нам потрібно здобути справжній спогад... наскільки це

важливо, ми збагнемо аж тоді, як побачимо, що було насправді. На все добре тобі... і на

добраніч.

Спантеличений таким швидким прощанням, Гаррі зірвався на ноги.

— На добраніч, пане директоре.

Уже зачиняючи за собою двері кабінету, Гаррі виразно почув слова Фінеаса Ніґелуса: