Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Я казав Корнеліусу, що це безнадійно, але ідея не зникла, коли він пішов. У перші ж

години після призначення Скрімджера ми з ним зустрічалися й він вимагав, щоб я влаштував

йому зустріч з тобою...

— То он чого ви сперечалися! — вигукнув Гаррі. — Про це було в “Щоденному віщуні”.

— Буває, що й “Віщун” пише правду, — погодився Дамблдор, — навіть якщо це

випадково. Так, саме тому ми й сперечалися. Але, бачу, Руфус таки зумів на тебе вийти.

— Він мене звинуватив, що я “душею й тілом відданий Дамблдору”.

— Як грубо з його боку.

— Я сказав, що він має рацію.

Дамблдор відкрив було рота, проте нічого так і не сказав. Фенікс Фоукс у Гаррі за спиною

тихенько, м’яко й мелодійно скрикнув. Гаррі страшенно зніяковів, бо помітив, що яскраво-сині

Дамблдорові очі зволожились, і Гаррі поспіхом почав розглядати свої коліна.

Та коли Дамблдор заговорив, голос у нього був доволі рівний.

— Гаррі, я дуже зворушений.

— Скрімджер хотів довідатися, де ви буваєте, коли покидаєте Гоґвортс, — сказав Гаррі, не

відводячи очей з колін.

— Він постійно намагається це рознюхати, — Дамблдорів голос звучав цілком бадьоро і

Гаррі вирішив, що вже можна безпечно піднімати голову. — Він навіть спробував за мною

шпигувати. Дуже кумедно. Призначав для стеження Доліша. Негарно з його боку. Мені навіть

один раз довелося Доліша зачаклувати; зробив я це з превеликим жалем.