Гаррі Поттер і напівкровний принц

—...що він прикинувся, ніби пропонує допомогу, щоб хитрощами змусити Мелфоя

розповісти, що той задумав?

— Так, — погодилася Герміона.

— Ронів тато й Люпин теж так думають, — неохоче визнав Гаррі. — Але це доводить, що

Мелфой таки щось замислив. Згодна?

— Згодна, — поволі відповіла вона.

— І він виконує накази Волдеморта, як я й казав!

— Гм... а чи хтось із них згадував Волдеморта?

Гаррі насупився, намагаючись пригадати.

— Не пам’ятаю... Снейп точно казав “твій хазяїн”, а хто ж іще то міг бути?

— Не знаю, — закусила губу Герміона. — Може, його батько?

Вона, заглиблена у свої думки, дивилася в другий бік кімнати, не помічаючи навіть, як

Лаванда лоскоче Рона.

— А як там Люпин?

— Не дуже, — відповів Гаррі й розповів їй про Люпинове перебування серед вовкулак і

про труднощі, які в того виникли під час виконання завдання. — Ти коли-небудь чула про

Фенріра Ґрейбека?

— Чула! — стривожено підтвердила Герміона. — І ти, Гаррі, теж чув!

— Коли, на історії магії? Ти ж добре знаєш, що я ніколи не слухаю...

— Ні-ні, не на історії магії... Мелфой залякував ним Борджина! — нагадала Герміона. —