Гаррі Поттер і напівкровний принц

розповісти... і вам теж. Ходімо десь сядемо...

Але тієї миті почувся голосний писк: “Рончик-Бончик!”, — хтозна-звідки вилетіла

Лаванда Браун і кинулася Ронові в обійми. Дехто з присутніх захихотів; Герміона дзвінко

розсміялася й звернулася до Джіні:

— Там є столик... підемо?

— Ні, дякую, я обіцяла зустрітися з Діном, — відмовилася Джіні, хоч Гаррі й помітив, що

сказала вона це без особливого завзяття. Покинувши Рона з Лавандою, які, здавалося,

демонструють боротьбу у вертикальному положенні, Гаррі повів Герміону до вільного столика.

— То як відсвяткувала Різдво?

— Та нормально, — стенула вона плечима. — Нічого особливого. А як було у “Рончика-

Бончика”?

— Зараз розкажу, — відповів Гаррі. — Але чуєш, Герміоно, чи не можеш ти...

— Ні, не можу, — рішуче урвала вона його. — Навіть не проси.

— Я думав, що минуть різдвяні...

— Гаррі, це Гладка Пані видудлила бочку п’ятсотлітнього вина, а не я. То про які важливі

новини ти хотів мені розповісти?

Вона була надто сердита, щоб з нею сперечатися, тож Гаррі на деякий час забув про Рона й

переповів їй підслухану розмову Мелфоя зі Снейпом.

Коли він закінчив, Герміона якийсь час замислено сиділа, а тоді запитала:

— А ти не думаєш...