Гаррі Поттер і напівкровний принц

на мою думку, його мало що єднало, — але щоб убивати його або дозволити, щоб його вбили на

очах? Я був би останнім дурнем, якби пішов на такий ризик, коли поблизу був Дамблдор.

— І ти хочеш, щоб ми повірили, ніби за увесь цей час Дамблдор тебе ні разу не

запідозрив? — засумнівалася Белатриса. — Що він так і не знає, кому ти насправді відданий, що

й далі тобі беззастережно довіряє?

— Я добре зіграв свою роль, — відповів Снейп. — І ще ти забуваєш про найбільшу

Дамблдорову ваду: він вірить, що люди кращі, ніж вони є насправді. Коли я перейшов до нього

одразу після перебування в лавах смертежерів, то вигадав казочку, ніби глибоко каюся, і він

прийняв мене з розкритими обіймами... хоч і не підпускав до темних мистецтв. Дамблдор —

видатний чаклун... це щира правда (тут Белатриса саркастично пирхнула), це визнає сам Темний

Лорд. Проте я можу з радістю сказати, що Дамблдор старіє. Дуель минулого місяця з Темним

Лордом виснажила його. Він тоді серйозно постраждав, бо реагує на все повільніше, ніж колись.

Але всі ці роки він ніколи не сумнівався у своїй довірі до Северуса Снейпа, і в цьому полягає

найбільша моя цінність для Темного Лорда.

Белатриса й далі мала невдоволений вигляд, хоч і не знала тепер, з якого боку ще напасти

на Снейпа.

Скориставшись її мовчанкою, Снейп звернувся до її сестри.

— Отже, Нарцисо... ти прийшла до мене по допомогу?

Нарциса підняла очі. Її обличчя красномовно свідчило про відчай.

— Так, Северусе. Я... я думаю, що тільки ти можеш мені допомогти. Більше мені нема до