Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Єдиний мій син... мій єдиний синочок...

— Ти повинна пишатися! — безжально мовила Белатриса. — Якби я мала синів, то з

радістю пожертвувала б ними для служіння Темному Лордові!

Нарциса завила з відчаю і вчепилася у своє довге біляве волосся. Снейп нахилився, узяв її

за руки, допоміг устати й відвів назад до дивана. Тоді налив вина й примусив узяти келих.

— Годі, Нарцисо. Випий. І послухай мене.

Вона трохи заспокоїлася; розхлюпуючи на себе вино, судомно сьорбнула.

— Можливо, я зумію... допомогти Драко.

Вона випросталася, широко розплющивши очі, обличчя мала біле, як папір.

— Северусе... ох, Северусе... ти йому допоможеш? Подивишся за ним, простежиш, щоб

йому не було якої шкоди?

— Спробую.

Вона відкинула келих — той полетів через стіл, а вона зісковзнула з дивана, впала перед

Снейпом навколішки, схопила його за руку й припала до неї губами.

— Якщо ти його захистиш... Северусе, поклянись! Дай Незламну обітницю!

— Незламну обітницю? — Снейпове лице було непроникне й незворушне, зате Белатриса

з тріумфом загиготіла.

— Ти що, Нарцисо, не чуєш? Він спробує, авжеж... звичайні порожні слова, звичайне

уникання дій... за наказом Темного Лорда, ще б пак!

Снейп навіть не глянув на Белатрису. Його чорні очі прикипіли до залитих слізьми синіх