Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Авжеж, — відповів Снейп. — Але яка тобі, Нарцисо, потрібна допомога? Якщо ти собі

уявила, ніби я зможу переконати Темного Лорда змінити свою думку, то, боюся, це безнадійно.

— Северусе, — прошепотіла Нарциса, і по її блідих щоках покотилися сльози. — Мій

син... єдиний мій син...

— Драко повинен пишатися, — байдуже втрутилася Белатриса. — Темний Лорд виявляє

йому велику честь. І я скажу про Драко: він не ухиляється від свого обов’язку, він радий нагоді

себе випробувати, він захоплений такою можливістю...

Нарциса розридалася, благально позираючи на Снейпа.

— Йому всього шістнадцять років і він не розуміє, що на нього чекає! Чому, Северусе?

Чому мій син? Це ж так небезпечно! Це помста за Луціусову помилку, я знаю!

Снейп нічого не відповів. Не дивився на її сльози, наче це було щось непристойне, але не

міг прикидатися, що не чує її.

— Тому він і вибрав Драко, правда? — наполягала Нарциса. — Щоб покарати Луціуса?

— Якщо Драко зуміє це зробити, — мовив Снейп, і далі дивлячись на неї, — то здобуде

найвищі почесті.

— Він не зуміє! — ридала Нарциса. — Як йому зуміти, якщо сам Темний Лорд...

Белатриса зойкнула; Нарциса, здавалося, втрачала самовладання.

— Я мала на увазі... що ще нікому не вдавалося... Северусе... благаю... ти ж його

улюблений учитель... ти давній Луціусів друг... благаю тебе... ти улюбленець Темного Лорда,

його найдовіреніший радник... може, ти з ним поговориш, переконаєш його?..