Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Дамблдора?.. — почала вона обуреним тоном.

— Подумай! — знову нетерпляче сказав Снейп. — Подумай! Зачекавши дві години, всього

дві години, я здобув можливість перебувати в Гоґвортсі шпигуном! Дозволивши Дамблдорові

думати, ніби я повернувся на бік Темного Лорда за його наказом, я міг передавати інформацію

про Дамблдора і Орден фенікса! Зверни увагу, Белатрисо: Чорна мітка вже кілька місяців

набирала сили, я знав, що він незабаром повернеться! Всі смертежери знали! Я мав час

подумати про те, що робити, обміркувати свій наступний хід, зникнути, так само, як Каркароф,

чи ж не так? Запевняю, незадоволення Темного Лорда через моє запізнення минуло остаточно,

коли я пояснив, що залишаюся йому вірним, хоч Дамблдор і вважав мене своїм. Так, Темний

Лорд думав, що я покинув його назавжди, та він помилявся.

— А яка від тебе була користь? — зневажливо спитала Белатриса. — Яку це корисну

інформацію ми від тебе отримали?

— Моя інформація надходила безпосередньо Темному Лордові, — відповів Снейп. —

Якщо він не захотів з тобою ділитися...

— Він зі мною ділиться всім! — вибухла Белатриса. — Він каже, що я його найвірніша,

найвідданіша...

— Он як? — Снейпів голос видавав, що він їй не вірить. — Він і досі так каже — після

провалу в міністерстві?

— Це не моя провина! — почервоніла Белатриса. — Темний Лорд у минулому довіряв

мені свої найцінніші... якби не Луціус...