Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Чи ти розмовляла на цю тему з Темним Лордом? — спитав Снейп.

— Він... останнім часом, ми... я тебе питаю, Снейпе!

— Якби я вбив Гаррі Поттера, то Темний Лорд не зміг би скористатися його кров’ю, щоб

відродитися, щоб стати непереможним...

— Ти хочеш сказати, що передбачив, як він використає хлопця! — глузливо мовила вона.

—Я так не кажу, я й гадки не мав про його задуми; я вже зізнався в тому, що вважав

Темного Лорда мертвим. Я просто намагаюся пояснити, чому Темний Лорд не шкодує, що

Поттер вижив. Принаймні, що дожив до торішніх подій...

— Але чому ти залишив його живим?

— Невже ти мене не зрозуміла? Тільки завдяки заступництву Дамблдора я не опинився в

Азкабані! Ти, може, заперечуєш, що вбивство його улюбленого учня налаштувало б його проти

мене? Та це ще не все. Хочу тобі нагадати, що коли Поттер уперше прибув у Гоґвортс, про нього

переповідали багато різних легенд, ходили чутки, що він і сам видатний Темний чаклун, і що

саме тому вижив після нападу Темного Лорда. До речі, дехто з давніх послідовників Темного

Лорда вважав, що Поттер може стати прапором, навколо якого ми всі згуртуємося знову.

Визнаю, що мене це зацікавило, і я не хотів убивати його відразу, щойно він опинився в замку.

— Авжеж, дуже скоро я збагнув, що він не володіє жодними надзвичайними здібностями.

Йому вдавалося уникати різних халеп лише завдяки сприятливому збігові обставин,

несподіваній удачі та здібнішим за нього друзям. Він звичайнісінька посередність, хоч і

самовдоволена й нестерпна, як і його батько. Я все зробив, щоб його вигнали Гоґвортсу, з яким,