Гаррі Поттер і напівкровний принц

поля під руку з Парваті; на її обличчі читалося роздратування. Рон був страшенно собою

задоволений, здавалося, він навіть повищав, коли всміхався Герміоні та своїй новій команді.

Призначивши перше повноцінне тренування на четвер, Гаррі, Рон та Герміона

попрощалися з новою командою і пішли до Геґріда. Розмите сонце намагалося пробитися крізь

хмари. Нарешті перестало мрячити. Гаррі зголоднів як вовк; він сподівався, що в Геґріда

знайдеться щось перекусити.

— Я думав, що пропущу той четвертий штрафний, — радісно розповідав Рон. — Демелза

вдарила дуже підступно, ви бачили, трохи підкрутила...

— Так-так, ти був неперевершений, — похвалила його Герміона з дивною усмішкою.

— Принаймні я був кращий за Маклаґена, — радів Рон. — Ви бачили, як його за п’ятим

разом занесло геть не в той бік? Наче його хтось приголомшив...

На подив Гаррі, Герміона на цих словах зашарілася. Рон цього не помітив; він дуже

захопився детальним описом усіх відбитих ним м’ячів.

Великий сірий гіпогриф Бакбик сидів на прив’язі біля Геґрідової хатини. Він клацнув

своїм гострющим, як бритва, дзьобом і повернув до них величезну голову.

— Ой, мамонько, — забідкалася Герміона. — Він усе одно страшнуватий, правда?

— Та ну, ти ж на ньому вже літала, невже забула? — скривився Рон.

Гаррі вийшов наперед і низько вклонився гіпогрифові, не зводячи з нього очей і не

кліпаючи. Минуло кілька секунд, і Бакбик теж уклонився.

— Як ся маєш? — привітався з ним тихенько Гаррі й підійшов ближче, щоб погладити