Гаррі Поттер і напівкровний принц

стежити, як Рон покаже себе на пробі.

Однак йому не варто було хвилюватися: Рон відбив один, два, три, чотири, п’ять

штрафних ударів поспіль. Захоплений, з ледве стримуваним бажанням приєднатися до радісних

вигуків юрби, Гаррі вже було збирався обернутися й сказати Маклаґену, що, на превеликий

жаль, Рон його переміг, та тієї миті розчервоніле обличчя Маклаґена саме з’явилося буквально

за кілька сантиметрів від його власного. Гаррі відсахнувся.

— Його сестра подавала м’яча не по-справжньому, — грізно заявив Маклаґен. На скроні в

нього пульсувала жилка, схожа на ту, що її так часто Гаррі бачив у дядька Вернона. — Вона

навмисне била йому легенько.

— Дурниці, — холодно заперечив Гаррі. — Саме її удар він ледь не пропустив.

Маклаґен ступив крок до Гаррі; Гаррі цього разу вже не відсахнувся.

— Дай мені ще одну спробу.

— Ні, — відповів Гаррі. — Ти її вже мав. Відбив чотири м’ячі. Рон відбив п’ять. Рон —

воротар, він виграв чесно і справедливо. Іди собі.

На якусь мить Гаррі подумав, що Маклаґен його вдарить, але той задовольнився гидкою

гримасою і рвонув геть, гарчачи якісь погрози.

Гаррі обернувся й побачив свою нову команду, що сяяла усмішками.

— Молодці, — крикнув він їм. — Ви дуже добре літали...

— Роне, ти класно ловив!

Цього разу до них і справді бігла з трибун Герміона; Гаррі побачив Лаванду, що йшла з