Гаррі Поттер і напівкровний принц

всміхнувся, глянувши на смолисту субстанцію в Роновім казані. Майже не звернув уваги на

темно-синє вариво Ерні. Схвально кивнув, коли побачив зілля Герміони. Але коли побачив

відвар у Гаррі, то лице його засяяло захватом.

— Чиста перемога! — вигукнув він присутнім у підвалі. — Чудово, Гаррі, чудово! Господи

Боже, ти явно успадкував таланти своєї матері! Їй, тобто Лілі, не було в настійках рівних! Ось,

на, вона твоя... пляшечка фелікс-феліціс, як я й обіцяв. Вживай з розумом!

Гаррі сховав крихітну пляшечку з золотистою рідиною у внутрішню кишеню, відчуваючи

водночас і радість від розлючених пик слизеринців, і провину за розчарований вигляд Герміони.

А Рон був просто ошелешений.

— Як ти це зробив? — пошепки запитав він у Гаррі, коли вони вийшли з підвалу.

— Пощастило, мабуть, —ухилився з відповіддю Гаррі, бо неподалік нашорошив вуха

Мелфой.

Та коли вони в обідню пору повсідалися за ґрифіндорським столом, він відчув, що тепер

ніщо не заважає йому розповісти друзям правду. З кожним словом Герміонине обличчя

кам’яніло.

— Ти, мабуть, вважаєш, що я шахрував? — закінчив розповідь Гаррі, роздратований її

виглядом.

— Але ж це не була твоя самостійна праця! — холодно зауважила Герміона.

— Він просто дотримувався інших інструкцій, ніж ми, — захистив друга Рон. — Міг

провалитися, але ризикнув, і йому пощастило. — Рон тяжко зітхнув. — Слизоріг міг би дати ту