Гаррі Поттер і напівкровний принц

тому не сподіваюся, що ваше зілля буде бездоганне. Але той, у кого вийде найкраще, здобуде

оцього невеличкого фелікса. Почали!

Почувся скрегіт, коли всі підсували до себе казанки, й гучний брязкіт, коли учні почали

важити на терезах складники, але ніхто не зронив ні слова. Зосередженість у класі, здавалось,

відчувалася на дотик. Гаррі бачив, як Мелфой гарячково гортає свою “Прогресивну методику

зіллєваріння”. Відразу було видно, що Мелфоєві страшенно потрібен цей успішний день. Гаррі

теж схилився над пошарпаною книжкою, яку йому позичив Слизоріг.

Він роздратовано побачив, що попередній власник розцяцькував усі сторінки своїми

закарлючками, тож поля аркушів були так само чорні, як і середина з друкованим текстом.

Низько нахиляючись, щоб розшифрувати список необхідних складників (навіть там колишній

власник залишив свої коментарі й дещо повикреслював), Гаррі побіг до шафи з запасами

шукати те, що йому потрібно. Коли метнувся назад до свого казанця, то помітив, що Мелфой як

заведений кришить коріння валеріани.

Усі стежили за тим, що роблять інші; перевагою і водночас вадою уроку настійок була

неможливість приховати свою роботу від чужих очей. За десять хвилин уся кімната

наповнилася синюватою парою. Герміона, звісно, знову всіх випереджала. її відвар уже

нагадував “однорідну рідину кольору чорної смородини”, яким він, за підручником, і мав бути

на середній стадії.

Гаррі покришив коріння й знову низько нахилився над книжкою. Його дуже дратувало, що

доводилося розбирати інструкції, продираючись крізь ідіотські закарлючки попереднього