Гаррі Поттер і напівкровний принц

власника, котрому чомусь не сподобалася вказівка різати біб сопофора, тож він дописав свою

рекомендацію:

“Розчавити пласким боком срібного кинджала — сік виділяється краще, ніж коли його

різати”.

— Пане професоре, ви, мабуть, знали мого діда, Абраксаса Мелфоя?

Гаррі підвів голову; Слизоріг саме проходив повз стіл Слизерину.

— Знав, — відповів Слизоріг, не дивлячись на Мелфоя, —прикро було почути про його

смерть. Хто б подумав, що він у такому віці заразиться драконкою...

І він відійшов. Гаррі знову нахилився над казанцем, задоволено всміхаючись. Він бачив,

що Мелфой сподівався викликати до себе таке ж ставлення, як до Гаррі чи Забіні; можливо,

навіть здобути певні привілеї, до яких його призвичаїв Снейп. Але очевидно, що цього разу

Мелфоєві для здобуття пляшечки фелікс-феліціс доведеться покладатися тільки на свій талант.

Розрізати біб сопофора виявилося дуже непросто. Гаррі звернувся до Герміони.

— Можна позичити в тебе срібного ножа?

Вона нетерпляче кивнула, не зводячи погляду зі свого зілля, що й досі залишалося темно-

фіолетовим, хоч за інструкцією вже мало б набути світло-бузкового відтінку.

Гаррі причавив біб пласким боком ножа. На його превеликий подив, відразу бризнуло

стільки соку, що він був вражений, де той узагалі вміщався в засохлому бобі. Швидко вливши

його в казан, він здивовано побачив, що зілля миттю набрало того бузкового відтінку, про який

писалося в підручнику.