Гаррі Поттер і напівкровний принц

пояснив Слизоріг Гаррі з Невілом, передаючи по колу кошик з булочками. — Видатний

чарівник, видатний, і свій орден Мерліна він заслужив. Маркусе, а ти часто бачишся з дядьком?

Белбі, на його превеликий жаль, щойно напхав рота фазанятиною; намагаючись негайно

відповісти Слизорогові, він поспішив ковтнути, побагровів і почав душитися.

— Анапнео, — Слизоріг спокійно спрямував на Белбі чарівну паличку, і горлянка в того

миттю прочистилася.

— Ні... не дуже часто, ні, — видихнув Белбі зі слізьми на очах.

— Ну, звичайно, насмілюся припустити, що йому ніколи, — запитливо дивився на Белбі

Слизоріг. — Навряд чи він винайшов би аконітове вовкозілля без серйозної важкої праці!

— Мені здається... — додав Белбі, побоюючись кусати м’ясо, поки Слизоріг його діймає.

— Е-е... він з моїм татом у не дуже добрих стосунках, розумієте, тому я мало що й знаю...

Він ще щось бурмотів, але Слизоріг лише холодно всміхнувся й повернувся до Маклаґена.

— А ти, Кормаче? Як я знаю, ти часто бачишся зі своїм дядьком Тиберієм, бо він має

чудовий знімок, де ви удвох полюєте на клинохвостів, здається у Норфолку?

— Так, то була гарна забава, це точно, — підтвердив Маклаґен. — Ми там були з Берті

Гіґзом і Руфусом Скрімджером... зрозуміло, ще до того, як він став міністром...

— Ага, то ти знаєш Берті й Руфуса? — засяяв Слизоріг, пропонуючи всім пиріжки з

маленької таці; до того ж Белбі чомусь не дісталося. — А скажи мені...

Саме це Гаррі й підозрював. Усіх було запрошено через те, що вони були пов’язані з

кимось відомим або впливовим... усі, крім Джіні. Забіні, якого допитували після Маклаґена,