Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Щоб досягти грандіозного ефекту, він минулого разу залучив велетнів. Служба

дезінформації працює цілодобово, команди забуттяторів видозмінюють пам’ять усіх маґлів, які

бачили, що відбулося насправді. Відділ нагляду й контролю за магічними істотами мало не в

усьому складі гасає довкола Сомерсета, але ми не можемо знайти велетня... це просто

катастрофа.

— Та невже! — гнівно вигукнув прем’єр-міністр.

— Я не заперечую, що моральний дух у міністерстві зараз низький, — зізнався Фадж. —

Усе це, а потім ще втрата Амелії Боунз...

— Втрата кого?

— Амелії Боунз. Голови відділу дотримання магічних законів. Ми гадаємо, що Той-Кого-

Не-Можна-Називати міг її вбити власноручно, бо це була надзвичайно обдарована чаклунка, і... і

все свідчить на користь того, що вона чинила йому серйозний опір.

Фадж прокашлявся, а тоді, як здалося, через силу перестав крутити котелка.

— Але ж про те вбивство писали газети, — миттю забув про свій гнів прем’єр-міністр. —

Наші газети. Амелія Боунз... там повідомлялося, що це була самотня жінка середнього віку. Це

було... жорстоке вбивство. Був великий розголос. Поліція просто збита з пантелику, ви

розумієте.

Фадж зітхнув.

—Ясно, що збита. Її ж убили в замкненій зсередини кімнаті, правда? Зате нам достеменно

відомо, хто саме її вбив, хоч ми анітрохи не наблизилися до того, щоб його зловити. А тоді ще й