Гаррі Поттер і напівкровний принц

Можна-Називати. Тобто, — додав він, ніби захищаючись, і ще швидше закрутив капелюх-

котелок, — усі факти свідчили... а ми мали понад півсотні очевидців... та все одно, він помер.

Його, власне кажучи, вбили. У приміщенні Міністерства магії. До речі, буде проведено

розслідування...

На превеликий подив прем’єр-міністра, йому на якусь мить стало шкода Фаджа. Та майже

відразу це почуття змінилося самовдоволеною думкою, що попри невміння матеріалізуватися в

камінах, в жодному урядовому департаменті за часів його керівництва не було скоєно жодного

вбивства... принаймні досі...

Прем’єр-міністр нишком постукав по дерев’яному письмовому столу, а Фадж тим часом

вів далі:

— Та не про Блека зараз ідеться. Річ у тому, пане прем’єре, що ми в стані війни і треба

вживати певних заходів.

—У стані війни? — нервово перепитав прем’єр-міністр. — Мабуть, це певне

перебільшення?

— Той-Кого-Не-Можна-Називати об’єднався зараз із тими своїми прибічниками, що в

січні повтікали з Азкабану, — заговорив дедалі швидше Фадж, крутячи свого котелка так, що

той перетворився на яскраво-зелену пляму. — Почавши діяти відкрито, вони вдаються до

руйнації й спустошення. Брокдейльський міст... це він зробив, пане прем’єре, він погрожував

масовими вбивствами маґлів, якщо я не зійду з його дороги і...

— О, Господи, то це через вас повбивали людей, а я повинен відповідати за іржаву