Гаррі Поттер і напівкровний принц

— кафе-морозиво на алеї Діаґон? — втрутився Гаррі, відчувши неприємну порожнечу в

грудях. — Він завжди пригощав мене морозивом. Що з ним сталося?

— Його викрали, судячи з вигляду його закладу.

— Чому? — запитав Рон, а місіс Візлі гостро зиркнула на Білла.

— Хтозна. Щось їм, мабуть, не сподобалося. Добрий був чолов’яга, цей Флореан.

— Якщо вже ми згадали алею Діаґон, — додав містер Візлі, — то містер Олівандер теж,

здається, зник.

— Майстер чарівних паличок? — перелякано спитала Джіні.

— Він. Майстерня порожня. Слідів боротьби нема. Ніхто не знає, пішов він добровільно

чи його викрали.

— А де ж люди братимуть палички?

— Звернуться до інших майстрів, — сказав Люпин. — Проте Олівандерові були найкращі,

тож якщо він тепер у їхніх лапах, то для нас це не найліпший поворот подій.

На другий день після цього доволі похмурого дня народження з Гоґвортсу прибули листи

та перелік підручників. Гаррі отримав несподівану новину: його обрали квідичним капітаном.

— Тепер ти маєш однаковий статус зі старостами! — зраділа Герміона. — Можеш

користуватися нашим спецтуалетом і таке інше!

— Ого! Пригадую, коли такий був у Чарлі, — захоплено розглядав капітанський значок

Рон. — Гаррі, це круто, тепер ти мій капітан... якщо візьмеш мене знову в команду, ги-ги...

— Мабуть, більше не можна тягти з поїздкою на алею Діаґон, раз ви це все отримали, —