Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

візочок, Гаррі побіг… турнікет наближався, а він уже й зупинитися не міг… візочок тягнув його

за собою… лишалося ще півкроку, і Гаррі заплющив очі, чекаючи зіткнення…

Але нічого не сталося… він біг і далі… тоді розплющив очі.

Біля платформи, заповненої людьми, стояв яскравочервоний паротяг. Угорі на ньому був

напис: "Гоґвортський експрес, 11та година". Гаррі озирнувся й на місці квиткового компостера

побачив ковану залізну арку з написом "Платформа номер дев'ять і три чверті". Він таки досяг

свого.

Над головами гомінкої юрби слався дим паротяга, а між ногами снували коти

найусілякішої масті. Роздратоване ухання сов перекривало загальний галас і скрегіт важких

валіз.

Перші кілька вагонів уже були забиті учнями, дехто з них перехилився з вікон і розмовляв

зі своїми родинами, а дехто сварився за кращі місця.

Гаррі зі своїм візочком рушив уздовж платформи, шукаючи вільного місця. Він проминув

кругловидого хлопця й почув, як той нарікає:

— Бабусю, я знову десь жабку загубив.

— Ох, Невіле, — зітхнула літня жінка. Навколо хлопця з кісками в стилі регі зібрався

невеличкий натовп.

— Дай глянути, Лі, ну, швидше.

Хлопець підняв накривку коробки, яку тримав у руках, і всі пронизливо заверещали, бо

звідти вистромилася чиясь довга волохата лапа.