Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

ручку, але двері були замкнені.

Рон з Герміоною прибігли слідом. Усі троє смикали й штурхали двері, але ті не піддалися

навіть тоді, коли Герміона вимовила закляття "алогомора".

— Що тепер? — запитав Рон.

— Ці птахи… не можуть бути тут лише для декорації, — сказала Герміона.

Діти глянули на птахів, що ширяли над головами, виблискуючи — виблискуючи?

— Це не пташки! — гукнув раптом Гаррі. — Це — ключі! Крилаті ключі, придивіться

уважніше! Тож це має означати… — він роззирнувся по кімнаті, — Так, дивіться! Мітли! Нам

треба впіймати ключ до цих дверей!

— Але ж їх тут сотні !

Рон оглянув замок на дверях.

— Треба знайти великий старомодний ключ, можливо, срібний, як і ручка.

Схопивши кожен по мітлі, вони злетіли в повітря, опинившись серед цілої хмари ключів.

Намагалися схопити їх, але зачаровані ключі так швидко виверталися, що їх годі було зловити.

Гаррі, однак, недаремно був наймолодшим ловцем у цьому столітті. Він мав хист помічати

те, чого не завважують інші. Трохи покружлявши серед виру барвистого пір'я, він звернув увагу

на великий срібний ключ, який мав зігнуте крило, неначе хтось уже ловив його і грубо запихав

до замкової шпарини.

— Ось він! — крикнув Гаррі. — Оцей великий!.. Отам!.. Ні, отам… з блакитними

крильцями! У нього з одного боку пожмакані пір'їни!