Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

мали облич.

— А що тепер? — прошепотів Гаррі.

— Хіба не ясно? — відповів Рон. — Мусимо перейти кімнату, граючи в шахи.

За білими фігурами видніли ще одні двері.

— Як це? — нервово запитала Герміона.

— Думаю, — відповів Рон, — ми маємо самі стати фігурами.

Він підійшов до чорного вершника й витягнув руку, щоб доторкнутися до його коня.

Камінь відразу ожив. Кінь ударив копитом, а вершник повернув свою голову в шоломі й глянув

на Рона.

— Ми… ее… Нам треба йти разом з вами? Чорний вершник кивнув головою. Рон

повернувся до друзів.

— Над цим треба помізкувати, — сказав він. — Мені здається, ми маємо замінити собою

три чорні фігури…

Гаррі з Герміоною мовчки чекали, поки Рон усе обміркує. Зрештою, він сказав:

— Отож… не ображайтеся, але жоден з вас не є добрим шахістом…

— Ми не ображаємося, — швидко запевнив його Гаррі. — Тільки скажи, що нам робити.

— Ти, Гаррі, заміниш того слона, а Герміона піде за тобою замість тури.

— А ти?

— Я буду конем, — відповів Рон.

Шахові фігури, здається, прислухалися до розмови, бо після Ронових слів кінь, слон і тура