Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Нам треба бачити професора Дамблдора, — аж занадто сміливо відповіла Герміона.

— Бачити професора Дамблдора? — перепитала професорка Макґонеґел, немовби це було

щось дуже підозріле. — Навіщо?

Гаррі ковтнув слину… І що тепер?

— Це таємниця, — вимовив він, відразу пошкодувавши про це, бо ніздрі професорки

Макґонеґел гнівно роздулися.

— Професор Дамблдор пішов звідси хвилин десять тому, — холодно повідомила вона. —

Він отримав термінову сову з Міністерства магії і негайно полетів до Лондона.

— Полетів? — нестямно повторив Гаррі. — Оце щойно?

— Поттере, професор Дамблдор — дуже видатний чарівник, і в нього багато різних справ.

— А в нас дуже важлива справа!

— Поттере, невже те, що ти хочеш розповісти, важливіше від справ у Міністерстві магії?

— Послухайте! — сказав Поттер, відкинувши обережність. — Пані професорко… йдеться

про філософський камінь!

Професорка Макґонеґел усякого могла сподіватися, тільки не цього. Книжки випали їй з

рук, і вона навіть не підбирала їх.

— Звідки ви знаєте? — зашипіла вона.

— Пані професорко, я думаю… Я знаю, що Сн… що хтось намагається викрасти камінь.

Мені треба поговорити з професором Дамблдором.

Макґонеґел глянула на нього спантеличено й підозріло.