Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Вийшло значно легше, ніж я сподівалася, — сказала Герміона, коли діти повибігали на

сонячне подвір'я. — Я навіть не мусила вчити про кодекс поведінки вовкулаків 1637 року і

повстання Елфрика Завзятого.

Герміона завжди любила обговорювати іспити, але Рон сказав, що його тепер від них

нудить, отож діти попрямували до озера, де й полягали під деревом. Близнюки Візлі та Лі

Джордан лоскотали щупальця величенького кальмара, що на мілині вигрівався на сонечку.

— Уже нічого не треба повторювати! — блаженно позіхнув Рон, розтягнувшись у траві. —

Не сумуй, Гаррі, про наші погані оцінки ми дізнаємося тільки за тиждень, тож нема чого

передчасно журитися.

Гаррі розтирав собі чоло.

— Хотів би я знати, що це все означає ! — прорвало його нарешті. — Мій шрам і досі

болить!

Траплялося, болів і раніше, але ж ніколи так довго!

— Піди до мадам Помфрі, — запропонувала Герміона.

— Я ж не хворий, — заперечив Гаррі. — Мені здається, це попередження… наближається

якась небезпека…

На Рона й це не подіяло, так розморила його спека.

— Гаррі, та заспокойся! Герміона каже правду: поки тут Дамблдор, каменю нічого не

загрожує. Нема жодних доказів, що Снейп довідався, як пройти повз Флафі. Йому вже якось

мало не відгризли ногу, тож тепер він не стане ризикувати. І швидше Невіл гратиме у квідич за