Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

зараз відпаде. Мелфой сказав мадам Помфрі, що хоче позичити одну з моїх книжок, і то лише

для того, щоб прийти й поглузувати з мене. Він погрожував, що розповість їй, хто насправді

вкусив мене. Я їй казав, що вкусив собака, але вона, здається, не повірила. Не треба було мені

чіпати його під час квідичу, бо він тепер хоче помститися.

Гаррі й Герміона спробували його заспокоїти.

— Усе це скінчиться в суботу опівночі, — сказала Герміона, але ці слова нітрохи не

втішили Рона. Навпаки, він підвівся на ліжку і вкрився рясним потом.

— У суботу опівночі! — хрипко вигукнув він. — Ой ні!.. Ой ні!.. Я згадав!.. Лист від Чарлі

лежав У тій книжці, яку взяв Мелфой! Тепер він знатиме, Що ми хочемо позбутися Норберта!

Гаррі з Герміоною не встигли нічого відповісти. Увійшла мадам Помфрі й примусила їх

піти, бо Рон мав уже спати.

— Тепер занадто пізно щось міняти, — сказав Гаррі Герміоні. — Ми вже не маємо часу

відправити Чарлі іншу сову, а це — єдина нагода позбутися Норберта. Мусимо ризикувати. До

того ж ми маємо плащаневидимку, а Мелфой про це не знає.

Коли вони прийшли до Геґріда, то побачили біля хатини вовкодава Ікланя, що сидів з

перев'язаним хвостом, а сам Геґрід замість дверей відчинив їм вікно.

— Не можу вас пустити! — засапано мовив він. — У Норберта важкий період — я не

можу з ним нічого вдіяти!

Коли вони розповіли Геґрідові про лист від Чарлі, на його очах виступили сльози, проте це

могло статися й тому, що Норберт саме тієї миті вкусив Геґріда за ногу.