Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

ящик, потисли одні одним руки, і чотири мітли з висячим поміж них великим ящиком знялися в

небо.

Нарешті Норберт зникав… зникав… зник.

Вони бігли гвинтовими сходами донизу, і на серці у них було так само легко, як і в руках,

що вже не тягли Норберта. Дракона немає, Мелфоя піймано, — хіба тепер щось могло зіпсувати

їхню радість?

Відповідь на це вони отримали біля підніжжя сходів. Коли вони вийшли в коридор, з

пітьми зненацька вигулькнуло обличчя Філча.

— Тактактак, — прошипів він, — здається, ми маємо неприємності!

Гаррі з Герміоною забули на вежі плащаневидимку.

РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ

Заборонений ліс

Чогось гіршого вже й не могло бути.

Філч завів їх до кабінету професорки Макґонеґел на першому поверсі, де вони мовчки сіли

й чекали. Герміона тремтіла. Гаррі перебирав у голові різні варіанти виправдань, алібі і

фантастичних пояснень, але кожна наступна версія була ще гірша за попередню. Цього разу він

навіть не уявляв, як вибратися з халепи.

х просто загнано в кут. Як можна бути такими дурними, щоб забути плаща? І як пояснити

професорці Макґонеґел, чому вони не спали, а крадькома блукали школою серед ночі, вже не

кажучи про те, чому опинилися на найвищій вежі, доступ до якої відкритий тільки під час