Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

— Ще трохи! — важко дихаючи, сказав Гаррі, коли вони досягли коридору під найвищою

вежею.

Тут раптом щось промайнуло попереду, і вони мало не випустили ящика. Забувши, що їх і

так не видно, сховалися в тінь і стежили за темними обрисами двох людей, які зчепилися

неподалік. Спалахнула лампа.

Професорка Макґонеґел, у картатому халаті й сітці для волосся, тримала за вухо Мелфоя.

— Попався! — крикнула вона. — Знімаю зі Слизерину двадцять очок! Блукати тут серед

ночі, як ти смієш!..

— Ви не розумієте, пані професорко! Сюди йде Гаррі Поттер! У нього дракон!..

— Що за нісенітниці! Як ти смієш мені брехати! Чекай, Мелфою, я ще поговорю про тебе

з професором Снейпом!..

Круті гвинтові сходи на верхівку вежі здалися після цього чи не найкоротшими в світі.

Лише вибравшись на холодне нічне повітря, вони нарешті скинули плаща, і були втішені, що

знову можуть нормально дихати. Герміона аж затанцювала.

— Мелфоя піймали! Ура!.. Я зараз заспіваю!

— Не треба, — порадив їй Гаррі.

Вони чекали, глузуючи з Мелфоя, а Норберт кидався тудисюди у своєму ящику. Приблизно

за десять хвилин з темряви зринули чотири мітли.

Друзі Чарлі виявилися людьми веселими й завзятими. Вони показали Гаррі й Герміоні

підготовлені ремені, на яких можна було перенести Норберта. Всі разом надійно закріпили