Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

вони щодуху помчали на узлісся. Геґрід зустрів їх розпашілий і збуджений:

— Уже майже! — й запросив у хатину.

Яйце лежало на столі. Мало на собі глибокі тріщини. Всередині щось ворушилося, звідти

долинало кумедне клацання.

Вони присунули стільці до столу й дивилися, затамувавши подих.

Раптом щось тріснуло — і яйце розкололося. На стіл бухнувся маленький дракончик. Він

був не дуже гарний і, на думку Гаррі, скидався на зіжмакану чорну парасольку. Його кощаві

крила були завеликі проти худющого чорного тіла. Він мав довжелезну носяру з широкими

ніздрями, обрубки ріжків і вибалушені жовтаві очі.

Чхнув. З носа йому вилетіло кілька іскор.

— Хіба не красунчик:, га? — пробурмотів Геґрід, Простяг руку, щоб погладити

дракончикові голову, а той хапнув його за пальці, виставивши гострі ікла.

— Гляньте, гляньте!.. Він си впізнав свою мамцю! — втішився Геґрід.

— Геґріде, — запитала Герміона, — а як швидко ростуть норвезькі хребтоспини?

Геґрід уже збирався відповісти, аж раптом побілів мов полотно, скочив на ноги й кинувся

до вікна. — Що сталося?

— Хтось си зазирав крізь щілинку в фіранці! Якийсь хлопчина… він утікає назад до

школи!

Гаррі підбіг до дверей і визирнув надвір. Упізнав його навіть здалеку.

Мелфой побачив дракончика.